Пройняло... (Сторінка 3 із 3)

Оце дивлюсь я на тих кого пройняло, та й думаю поважні люди, вчені а як діти досі вірять у казки - едина та й богата Україна.
Ну шо блажен кто верит. В душе рад за вас, что романтики и фантазеры еще живут в этой стране.

витас
да ніхто не фантазує й райдужних перспектив не виховує...але, Ксюха права, насамперед, потрібно бути не стороннім спостерігачем з позицією "моя хата з краю...", а громадянином своєї держави...
а вальяжно відсторонюватися фразами - "все одно від мене нічого не залежить", - це ще гірше, ніж по-дитячому вірити в свіьле майбутнє...

Влaдимир МАЯКОВСКИЙ
ДОЛГ УКРАИНЕ 
 
Знаете ли вы 
              украинскую ночь? 
Нет, 
    вы не знаете украинской ночи! 
Здесь 
        небо 
            от дыма 
                 становится черно, 
и герб 
    звездой пятиконечной вточен. 
Где горилкой, 
                 удалью 
                       и кровью 
Запорожская 
               бурлила Сечь, 
проводов уздой 
                 смирив Днепровье, 
Днепр 
          заставив 
                     на турбины течь. 
И Днипро 
             по проволокам-усам 
электричеством 
                течет по корпусам. 
Небось, рафинада 
                    и Гоголю надо! 
Мы знаем, 
          курит ли, 
                 пьет ли Чаплин; 
мы знаем 
          Италии безрукие руины; 
мы знаем, 
          как Дугласа 
                 галстук краплен... 
А что мы знаем 
                 о лице Украины? 
Знаний груз 
               у русского 
                              тощ - 
тем, кто рядом, 
                 почета мало. 
Знают вот 
               украинский борщ, 
знают вот 
               украинское сало. 
И с культуры 
               поснимали пенку: 
кроме 
    двух 
         прославленных Тарасов   - 
Бульбы 
         и  известного   Шевченка,  - 
ничего не выжмешь, 
               сколько ни старайся. 
А если прижмут - 
                    зардеется розой 
и выдвинет 
                 аргумент новый: 
возьмет и расскажет 
                   пару курьезов - 
анекдотов 
                украинской мовы. 
Говорю себе: 
                товарищ москаль, 
на Украину 
                шуток не скаль. 
Разучите 
          эту мову 
                на знаменах - 
                   лексиконах алых, - 
эта мова 
            величава и проста: 
"Чуеш, сурмы загралы, 
            час расплаты настав... " 
Разве может быть 
                    затрепанней 
                                 да тише 
слова 
          поистасканного 
                           "Слышишь"?! 
Я 
       немало слов придумал вам, 
взвешивая их, 
                      одно хочу лишь, - 
чтобы стали 
                  всех 
                       моих 
                            стихов слова 
полновесными, 
                   как слово "чуеш". 
Трудно 
 
            людей 
                       в одно истолочь, 
собой 
          кичись не очень. 
Знаем ли мы 
                   украинскую ночь? 
Нет, 
     мы не знаем украинской ночи

rozumnyk
вот за  стихи да еще Маяковского вам большое спасибо. От души.

"зря"-- потому, что результат нулевой, но я не жалею о потраченном

Один з найулюбеніших моїх віршів у Маяковського. 

Ось ще один з улюблених

Василь СИМОНЕНКО

* * *

Україно, п'ю твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадую про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти втекли на небо,
Ходить їх до біса по землі.

Бачиш: з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

1961 рік доречі 

Ось почитав я дебати пана Winnerа і пані Скіфії скажу, що все ж таки в нас не такий вже й Гандурас! Подивіться як ми живемо! В нас є можливість купувати автівки, є можливість вчитись, мати діточок своїх, так в нас є де-які недоліки ще залишків пост радянського синдрому - ще присутньо дуже багато хабарництва, кумовства, та інших малоприємних речей, але ми можемо намагатися це змінити! Перестати давати хабарі, наступати на "рідні мозолі" керівництву та іншим ким ви не задоволені і будуть зміни!
Зміни насамперед будуть в СОБІ, ти почнеш розуміти, ХТО ТИ Є! Що ти не якийсь там холоп, а ти Українець, який всеж таки вирвався з полону СРСР і вже намагається бути вільним! Валюта вже стабільна, так нашу держави роздирають політичні склоки у вигляді всіх наших "обранців", але давайте забудемо про них і просто згадаємо, що ми з однієї країни, що Захід і Схід, це всеж таки ОДНА держава, і нехай там розмовляють російською, тут українською, але ми всі УКРАЇНЦІ!!! Не забувайте про це і  завжди будьте людьми!

Ізлив душу  :like:

Дякую за приємну тему.

Все одно - без волі нема життя. Підемо за Пороги, чи за Урал, чи у Сибірь, а звідти наша ВОЛЯ дасть кожному падонку по заслузі.
О как, сам сочинил, нашу, украинскую танку. Извините за безграмотность, я исправлюсь.  :offtopic: яныку - пи.....ц. :P