Просто шутка (юмор, смешное видео и т.д.) (Сторінка 283 із 368)

«Ну, я попал. Я так попал, шо і в кошмарном снє прєдставіть нє мог.

Мнє і моєй сємьє сказалі, шо нас пересіляют у Сокольнікі. Так ми ж обрадоваліся, шо ето у Москву. А то оказивається – СокІльники … под Львовом. Нє … ну мєня, патріота Новоросії, настоящего мужика – у Львов — гнєздо фашизма і голубого разврата!!! Оні же 100 г нє випьют без кріка «Будьмо. Гей!» І поют прі єтом «Гей, наливайте повнії чари!» Нєнавідєл етіх бендеровцов усю свою сознатєльную жізнь. Іхняя фошістская фанатічность прєдєлов нє імєєт. Но то что я увидєл здєсь – ето даже в НКВД прідумать нє моглі.

Іхній мєсний мілліонєр предложил нам свой дом. А сам каже: «Ми з жінкой у лєтнєй кухнє поживйом!» У йОго – віла у два етажа. Шесть комнат. У каждой комнатє — разниє картіни. У гостінной – ікони і большой партрєт Шевченка.

І усьо — у вишиваних полотєнцах. Це у жон мєсних мілліонєров так прінято отдихать: корову подоїла, свинюшку накормила, птиці насипала, грядкі пополола – і пріконсуться к прекрасному — вишивать!

Сарай со скотіной на 10 мєтров! Нє сарай – а хверма!

Собака на цепу – Гітлєр викапаний! Чернявий. Ростом – малінькій. Только ми у двор вошлі – а он сразу лапу поднял і как залаєть: «Зік хай! Зік хай! Зік хай!» Жена моя за сєрце схватілася. Дєті заплакалі. А хазяйка іздєваться начала: «Та чого ви настрашіліся? Він ж вам лапку подає.» Я скріпнул зубамі і молчя продожил оглядивать мєсность. У сараї – трі свинюшкі размєром у «Запорожец» мого дяді Міті.

Двє карови. Так їх, сволочі, по-імпортному зовуть. Нє шоп «Бурьонка» чи «Зорька». Одну назвалі — Бейжа. А другу – Хуаніта.

(Жена, оказивається, буржуйські серіали любить.)

Домашньой птиці – усенька, яка єсть у природє. У п’ять часов утра уже всьо орьоть – жрать проситься. Но самий протівний – ето пєтух.

Він вискакує на забор і пойоть сразу по-бандеровскі: «Слава Украї-і-і-ні!» Псіна фошістская… вилазить із будкі і тут же лаєть: «Смерть ворогам!»

Но са-а-амиє отвратітєльниє – ето індюкі! Ето – мєсниє ультрас! Іх у хазяїна штук з 15. От, представляєте картіну – стадо індюков по двору ходе і ето … ну … вопшем – ви понялі, да? «Путін — Лоло!!! Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!»… А гусі!!! А гусі … єто вашЕ — нє птіца. Ето – скатіна в пєрьях! Как только пєсню індюков услишат – сразу «Га-га-га-га». Вопшем – тут бендеровци усі!

Ну, ми понялі, шо папалі. А дєваться нєкуда. Ляглі спать. Нам прєдлагалі спальню на втором етажне. Но ми отказалісь. Єслі рєзать начнут – шо нам в окно со второго етажа пригать? На двєрную ручку Людка повісила погрємушку нашого младшенького. Тіпа – сигналізація! Спать сталі поочєрьодно: два часа – Людка, два часа – я. Намучаліся – жуть. Но ми сознатільниє: в тилу врага отдихать нє положено! Утром пєтух прокрічал фашистскую крічалку, і ми началі ждать, кагда бендеровці над намі іздєватся начнут.

І, такі, началось. Жена хазяїна у 6 часов начала стучаться у нашу спальню.

Я спрашіваю: «Чьо нада?» Она: «Я вам молочка праженого принесла.» Людка моя іспугано: «Слишал? Молочка зараженого І даже нє скриваєт, мразь бендеровская.» Сама бистро вскочіла, руку за двєрі протянула, кувшин з молоком взяла і двєрь бистро закрила. Молоко у коров породи «Бендеровская» імєєт особєнно пріятний аромат. Очєнь апєтітно-провокатівний. І дєті тут же закрічалі: Хочю молока-хочю молока». Но інстінкт матері презвозмог всьо. Людка открила окно і виліла молоко на зємлю. Сбежаліся двє хозяйскіє кошкі і трєтья сосєдская. Вилакалі молоко бєз остатка і ляглі на сонце отдихать.

Ми с Людкой висунуліся в окно наблюдать, как оні в мучєніях будут умірать.

Но кошкі умірать нє собіралісь. А нам от голода живот свело. Пока ми, голодниє, наблюдалі за ситимі бендеровскімі кошкамі, дєті, сняв погрємушку, пошлі гулять во двор. Хазяйка далі ім каждому по трі оладкі в ручку. І окрікнула нас к завтраку. Вишлі і ми во двор… і замерлі… Наш младшенькій Стасік сідєл на травє возле собачєй будкі і корміл «Гітлєра» той оладкой, которую йому дала хазяйка. Людка гордо заявіла:«Моя школа. Правільно, сина.» Но тут Стасік начал слєдующую оладку кушать сам. «Гітлєр» облізал Стасіку морду і стал перед нім на задніє лапкі. Ми так і нічого нє понялі, как нас вивєла із размишлєній слєдующая картіна: старшенькая наша, десятилетняя Тоня начала помагать хозяйке накривать на стол в бєседкє возлє дома. «Предатєльніца» — подумал я. Людка сквозь зуби траурно проізнєсла: «Крєпісь, Вадік! В семье не без урода!» І тут хазяїн проізньос: «Ну, дорога наша східна родино, чим хата багата! Сідайте, до столу, спожиймо, що Б-г послав. Почувайтеся як дома!» «Ну, да! — подумал я — Якби я пачувался як дома, то тут уже давно би апалчєнци билі!»

Б-г в це утро послав оладкі з яблук, сирнічкі с творога, кофє з молоком, бутерброди з колбасой і сиром, яішніцу с ветчіной і компот із чьорной смородини. Ми покушалі. І тут хазяїн каже: «Ми зараз з тобою, Вадім, підемо на ставок москаликів ловити. А Людка твоя хай іде з моєю Марійкою на город колорадів травити! Бо в тому році їх розвелося як ніколи!» І тут Людка дрожащимі пальцямі полізла у бюстгальтер, винула георгієвскую лєнту і гордо прицепіла на грудь. Марійка на нєйо взглянула і каже: «Ти, Люда, не на параді. А колоради ваші там на Сході так жеруть нашу землю, як тут колорадські жуки бульбу. Не буде врожаю – не буде з чого жити. Не буде землі – не буде де жити! А ми от бачиш як живемо?» — і показала на свою вілу. «І бачиш – які врожаї маємо?» — і показала на стол. У нас тут, у бандерівців у неволі, хіба скотина живе. І то – тричі на день кормимо. І Хосе- Альберто на цепу сидить (і головой кивнула на «Гітлєра», а той услишав свойо ім’я, радосно гавкнув і завилял хвостом)… Так от – продолжила Марійка — ми його на цеп посадили, тільки, коли вас запросили. Знали – що з дітьми. Боятися будуть. Та схоже – не бояться. Треба пса з ланцюга зняти». І тут – гуси вдруг «Га-га-га-га-га»!

І шо-то мені так не по сєбє стало. У мєня дома тока кошка била … да і та загуляла. А шо єй у нас жить? Корови нема .. магазінноє молоко – нє вкусноє. На огородє моя Людка била в послєдній раз, когда ко мнє через окно лазила, огродамі пробіраясь. Так ето ещьо до свадьби било. І такая меня таска взяла. Сволочі ви всьо-такі, бандеровци. Умєєтє чєловєка бєз обід до сльоз довєсті!

Ув. Форумчане прошу не обижаться 

lawyer,
девочки, прошу помощи! доче купили , беби борн, накормили кашей, предварительно ее разведя по инструкции, пытаемся уже час усадить ее на горшок, а она не желает делать свои дела в горшок. Как ее правильно сажать и куда надо давить, что она проккалась, блин, уже? Хочу посмотреть в глаза производителям этой куклы, с ней даже я не могу справиться((( Всем откликнувшимся спасибо 

зира
Может, ей свеклы подавать? А на дисбактериоз сдавали??? У нас старый был, не навороченый, какал сразу, как поест, там напрямую трубочка была, рот-попа.

lawyer,
))))смешно, конечно, но мне реально не до смеха. Инструкция "отлично" составлена: написано, посадите куклу ПРАВИЛЬНО, а слегка надавите. А как это правильно, хотела бы я знать, и куда надавливать? я ее раздавлю уже скоро! влила полбутыля воды в нее, вода тоже исчезла, писец просто((( 

зира
Картинок нет? А дырочка там есть? в попе? Или она закрыта, а при надавливании на пузо открывается?

lawyer,
картинок чего? дырочек 2, как полагается ))))) одна для пописов, когда поишь ее водой, вторая - для выхода каши, открыта. Но у куклы беспросветный запор. Я уже в рот ей дула, даже воздух не проходит. типа клапаны закрыты внутри, а как их открыть, млин... 

Anonymous
повысасывайте ротом из попы

lawyer,
не получится, ибо в попе у куклы клапан, каша до куклиной попы из-за него не дошла и соответственно не вышла! 

Лена
Ой, насмешили)))) Как хорошо, что у меня мальчишки))) Хотя уже и самой интересно стало 

Лена Так у нас тоже беби бон есть, но видно старая модель, она тока писает)))

tutta1
на ручку нужно надавить (не помню на какую) и покакает :-)

lawyer,
на ручку????? да вы что? в инструкции про ножки написано. Я вчера как тока не давила, даже сверху на нее садилась, никак! 

АлёHа
ндааа, ржали вместе с мужем... но автору топа видимо не смешно
 
lawyer,
понимаю, это реально смешно. Вы бы видели лицо моего мужа, когда он зашел в ванну вчера, а у меня кукла на горшке и я вокруг нее ползаю и всячески надавливаю, чтобы она проср...сь. 

Аталанта
По теме - может, попробовать промыть ее как-то (клизма? сейчас опять хохотать начну :-P) я слабо представляю себе конструкцию куклы - у меня мальчик. 

alex789
Настроение улучшилось и усталость как рукой Можно найти какашку на улице и подложить в горшок кукле, а ребенку сказать, что кукла покакала после долгих уговоров! Помните старый анекдот про подарки ребенку оптимисту и пессимисту? ))) 

lawyer,
да вы шо, она итак ее уже стороной обходит...

Anonymous
Вы в своём уме, "с улицы" какое-то заразное говно в дом тащить, лучше самой тогда насрать, своё говно не пахнет и оно почище чем уличное. 

Anonymous
Автор! Ваша проблема облетела весь рунет! Весь наш отдел программистов и сисадминов читал сегодня Ваше обсуждение. Народ плакал, икал, хрюкал и давился от смеха. Ваш топик просто хит - такого подъема настроения давно не было! Спасибо огромное. Извините, конечно, помочь мы ничем не можем. Просто хотим поддержать Вас, так сказать, в борьбе с силиконовыми запорами!

https://www.facebook.com/vkanevskyy/pos … 7246392702

И в этой песне что-то есть...

Hidden message by (Zevs) 2014-10-17 20:32:56

Два веселих мажора вирішили поприколюватися над офіціантом в новому елітному ресторані. замовляють:
- Скажіть, у вас є що-небудь екзотичне?
- У нас є абсолютно всі екзотичні страви!
- А у вас є чорна ковбаса?
Офіціант забарився і, пообіцявши уточнити, пішов на кухню, мажори сидять. іржуть. Через деякий час офіціант повернувся і каже:
- На жаль “Чорної ковбаси” сьогодні немає, зате є “Чорне молоко”.
Ті здивувалися, ну і замовили по чорному молоку. До них виходить товстенна негритянка з величезними цицьками, хапає обох, притискає до грудей і давай їх поїти. Коли вони вже знесилили пити, кидає їх на підлогу і йде.
- Блін, добре що у них чорної ковбаси не було!

Hidden message by (Zevs) 2014-10-26 21:28:34