Сергей Дибров / 2 апреля, 10:24
Коротко про узурпацію
Зараз я хочу пояснити, чому ініційована новоспеченим міністром Максимом Степановим постанова про нові карантинні обмеження є незаконною, більш того — злочинною, і чому її не можна виконувати.
1. Ми живемо у правовій державі. Хто не згодний з цією тезою, можуть далі не читати. Живіть собі далі по поняттях.
2. В нашій державі діє Конституція, яка встановлює права громадян.
3. В нашій державі діють закони, яких усі повинні дотримуватися.
Зокрема, є: — Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану». — Кодекс цивільного захисту України, в якому встановлено правовий режим наздвичайної ситуації.
4. «Надзвичайний стан» і «надзвичайна ситуація» — не тотожні поняття.
Надзвичайні ситуації різного рівня відбуваються щодня: наприклад, пожежі, ДТП, зсуви на приморських схилах тощо. Оголошення режиму надзвичайної ситуації стосується діяльності підприємств, установ, державних органів. За Кодексом, участь громадян в ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється виключно за їх згодою. Зовсім інша справа — надзвичайний стан. В період надзвичайного стану Конституція допускає обмеження певних прав громадян, примусову працю і навіть примусове відчудження майна громадян (ст. 41 Конституції).
Надзвичайний стан — справа дуже серйозна. Тому Конституція встановила особливий порядок його оголошення. Надзвичайний стан оголошує Президент України, а потім затверджує Верховна Рада.
Зараз Кабінет міністрів оголосив в країні надзвичайну ситуацію. Так, має право і інколи навіть обов’язок.
Але ж 1 квітня 2020 року міністром охорони здоров’я Степановим було анонсовано влаштування таких заборон Кабміном:
– заборона громадянам перебувати в громадських місцях без вдягнутої маски чи респіратора; – заборона перебувати в громадських місцях громадян, які не досягли 16 років, без супроводу повнолітніх; – заборона громадянам пересуватися групою осіб більш ніж дві особи; – заборона відвідувати парки, сквери, зони відпочинку, лісопаркові та прибережні зони; – заборона відвідувати спортивні та дитячі майданчиків; – заборона громадянам проводити всі масові (культурні, розважальні, спортивні, соціальні, релігійні, рекламні та інші) заходи, у яких бере участь понад 10 осіб.
Ці заборони вочевидь обмежують конституційні свободи і права громадян, зокрема свободу пересування (ст. 33 Конституції України), право проведення мирних зборів (ст. 39 Конституції), право на свободу віросповідування, відправлення одноособово чи колективно релігійних культів (ст. 35 Конституції).
А тепер починається найцікавіше.
Так, звісно, конституційні права громадян не є абсолютними. Вони дійсно можуть бути обмеженими. Але:
— свобода пересування може бути обмежена в умовах надзвичайного стану, а не надзвичайної ситуації (ст. 33 Конституції, п. 1 частини першої ст. 16 ЗУ «Про правовий режим надзвичайного стану»);
— право на свободу мирних зібрань може бути обмежено виключно судом (ст. 39 Конституції, п. 4 частини першої ст. 16 ЗУ «Про правовий режим надзвичайного стану»);
— право проведення релігійних та інших заходів може бути обмежено в умовах надзвичайного стану, а не надзвичайної ситуації (ст. 35 Конституції, п. 4 частини першої ст. 16 ЗУ «Про правовий режим надзвичайного стану»).
Карантин — це обмеження прав людей. Саме тому стаття 40 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановлює, що карантин може бути встановлений не інакше як у разі оголошення надзвичайного стану.
Кабінет Міністрів України не має повноважень оголошувати надзвичайний стан і запроваджувати обмеження прав громадян. Це виключні повноваження Президента, Верховної Ради України і в деяких випадках суду.
Таким чином, першоквітневе офіційне повідомлення про те, що Кабінет Міністрів начебто планує запровадити «більш жорстки вимоги» і «заборони», судячи з наявної інформації, свідчить про підготовку до злочину. Це дії, спрямовані на захоплення державної влади, у формі змови.
І не треба мені казати, що «уряд діяв в умовах «крайньої необхідності», коли «не можна тягнути» і «треба діяти рішуче». Прем’єр-міністр за посадою входить до Ради національної безпеки і оборони України. Ніщо у світі не заважало Кабінету міністрів ініціювати введення надзвичаного стану в діяти в законний спосіб — так, як передбачено ст. 5 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану». Але ж вони свідомо обрали інший шлях. Злочинний.
Кримінальний кодекс України:Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади 1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Конституція УкраїниСтаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
P.S.
Про порушення порядку встановлення карантину, встановленого ст. 29 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», я вже навіть не говорю.
